людина

Ромео з Ташкента засумував, Джульєтта в кукурудзяні помчала.

Влада і техніка, гроші та товари мають цінність і корисні лише доти, оскільки вони дають людині свободу.

— Я тут божеволію, а тобі, мабуть, наплювати! — Мені не начхати. Я люблю тебе.

У мене таке відчуття, ніби мене випатрали. Вражаюче, що здатні зробити з тобою слова, вони можуть розірвати твої нутрощі на шматки. "Слово не палиця, кісток не поламає" - що за безглузде прислів'я!

Чи бачили його в той момент? Хоч би оком моргнув. А ось я... я тільки мріяти можу про такий вираз обличчя, щоб повна байдужість і нуль емоцій.

Якби мені запропонували вибирати, усьому світові провалитися, чи мені чай пити, я б відповів, що краще всьому світові провалитися, а мені щоб пити чай.

— Це важко пояснити... Я шукаю острів, безлюдний острів. Щоразу, коли я піднімаюсь у небо, я кажу собі: "Жюле Ардан, цього разу ти знайдеш те, що ти шукаєш". Я б назвав цей острів — островом справедливості. І доступ туди був би відкритий лише найдобрішим і мужнім. І законом цього острова були б честь і вірність. — А вам там не буде самотньо? - Сподіваюся, ні. У доброї справи повинні знайтись друзі!

Репресії, сер, входять у звичку. Мені кажуть, це як зайнятися коханням - вдруге завжди простіше.

Як мило з твого боку прийти на роботу у будній день. Ти просто герой.

Наберемося мужності визнати, що російське рабство невіддільне від православ'я. Так, принаймні, я думаю. Як і рабство мусульманське – від ісламу.