мудрість

– На мою думку, існування Бога чи богів очевидне і неминуче. Вірити в Бога так само легко і природно, як вірити в яблуко, не більше і не менше. Тільки одна річ стоїть на шляху до цієї віри. — Яка ж? – Принцип Бізнесу, який фундаментальніший, ніж закон всесвітнього тяжіння. Де б ви не опинилися в Галактиці, всюди ви знайдете бізнес: харчовий та будівельний, військовий та мирний, урядовий і, звісно, ​​Божественний, який називається релігією. І це найнебезпечніша лінія поведінки. Я можу цілий рік розповідати вам про порочні та брудні ідеї, якими торгує релігія, але ви напевно чули про них і раніше. Але я зараз маю на увазі одну рису, яка є основою всіх молитов і яка здається мені особливо неприємною. – Яку ж? – Найглибше, фундаментальне лицемірство, яке лежить в основі релігії. Судіть самі: жодна істота не може молитися, якщо вона не має свободи волі. Проте вільна воля вільна. І, будучи вільною, вона некерована та непередбачувана. Воістину Божественний дар. Необов'язковість уможливлює стан свободи. Існування у стані свободи – цікава штука, причому таким воно і замислювалося. А що пропонують релігії? Вони кажуть:«Чудово, ви маєте свободу волі, щоб стати рабами Бога і нашими». Яка безсоромність! Бог, який і муху не скривдить, зображується таким собі верховним рабовласником! Та почувши це, кожна істота з душею має збунтуватися. Богові треба служити з власної волі або не служити йому взагалі. Тільки таким шляхом ти зберігаєш вірність собі та дару свободи волі, Богом даному.

Який сенс щодня віджиматися, якщо ви не можете підняти колоду?

— Ви наймолодший власник букмекерської контори і при цьому примудрилися збільшити прибуток у два рази. Ви шантажист… – Я продаю відомості. — Аферист... — Я створю можливості. – Сутенер і вбивця… – Я не торгую жінками та не вбиваю без потреби. – І що це за потреба? — Та сама, що й у вас, купець. Вигода. — Як ви знаєте, пане Бреккер? – Скажімо так, я зломщик. — І дуже обдарований, я гадаю. – Саме.

Краще залишити людину при її ілюзіях, ніж зруйнувавши їх, не дати натомість істини і тим самим вкинути в ілюзії гірші.

Діставши витончену срібну сірникову сірницю, лорд Генрі закурив цигарку з самовдоволеним і задоволеним виглядом людини, що зуміла вмістити в одну фразу всю життєву мудрість.

Найкращим із вас, чоловіків, був мудрець—астролог Птолемей. В одній зі своїх книг він записав прислів'я, в якому все ясно підсумовано:«Наймудріший з людей, – говорив він, – це той, хто займається власними справами і не тривожиться через те, що коїться в іншому світі». Ну, ви, сподіваюся, розумієте, що він мав на увазі? Якщо вам перепало достатньо, або навіть більш ніж достатньо, то навіщо вам турбуватися через те, що інші люди також отримують задоволення?

Творчість ніколи не зрадить і прийме тебе будь—кого – самотнього, убитого горем. Враженого розчаруванням і спустошеного. Воно, як мати обігріє, приголубить і знайде для кожного сенс життя.

Бідність не порок, це істина. Знаю я, що й пияцтво не чеснота, і це тим паче. Але злидні, милостивий государ, злидні — порок—с. У бідності ви ще зберігаєте своє благородство вроджених почуттів, у злиднях ніколи і ніхто. За злидні навіть не палицею виганяють, а мітлою вимітають із компанії людської, щоб тим образливіше було; і справедливо, бо в злиднях я перший сам готовий ображати себе. І звідси питне!

Адже кожен винаходить той світ, в якому йому легше. Що таке усі ці картини світу? Це просто системи такі, за яких зручно було жити Марксу, Сміту чи Пепеляєву якомусь, що сидить у себе на горищі і в саморобний телескоп на зірки дивиться... Є килим, у ньому нитки, кожен тягне за ту, яка йому більше подобається. А насправді строкатість та нуль сенсу. Мені, може, приємно думати, що зараз катастрофа, тому що я все життя вивчаю катастрофи і те, що залишається. А вам приємніше вважати все це заради вас і ваших єдиних слів. Я тільки бачу поки що той світ, який був, — скінчився, що він уперся в стіну і що ця стіна однакова хоч у нас, хоч у французів, хоч у мексиканців. Народовладдя — глухий кут, влада монарха — глухий кут ще більший, і значить, треба вивести таких, які можуть зовсім без влади або яким чужа сама думка про ієрархію... Так, повзатимуть, кожен сам за себе...

Прийнято казати:«Мудрий той, хто вміє побачити майбутнє». Ні, той воістину мудрий, хто знає, що далеке майбутнє невідоме нікому.