мислення

Ти б'єшся так, ніби тобі є що втрачати.

Це найгірший подарунок у моєму житті, а минулого року мій син подарував мені труну.

Для торжества зла потрібна лише одна умова — щоб добрі люди сиділи склавши руки. ( Для того, щоб перемогло зло, потрібно лише одне — щоб хороші люди не діяли.)

Руїс шепотів Рафаель, що вічно любитиме дівчину, а вона відповідала йому, що в нього немає вічності і він може подарувати тільки справжнє. Для нього майбутнє закінчувалося сьогоднішньою ніччю в готелі, а вічність — коридою в Севільї в неділю.

Музика говорить про те таємниче і піднесене, про що мріє душа, що вона передчує. У мелодії хіба що розкриваються вищі ідеї та почуття, які безсилий висловити людську мову. Це одкровення нескінченного.

Ти подорослішала. І порозумнішала. І посумнішала. Звичайні сходи із трьох сходинок.

Чомусь ми дорожимо тільки тим, що нам важко дісталося, або тим, що ми вже втратили, а те, що прийшло до нас саме, і те, чим ми володіємо, – не має жодної цінності.

Наші страхи викликаються здатністю подумки вирушати у майбутнє … не думати про майбутнє – значить зменшувати свою тривогу.

Люди, схильні до статистики, могли б підрахувати, наскільки швидше освоюється в місті дівчина, ніж хлопець: Ондржей і на п'ятий рік життя в Празі не приймав міського способу життя, залишаючись у душі повільним сільським хлопцем. Йому не правилися зміни, він не довіряв людям, особливо жвавим та галасливим, яких вважав фальшивими. Він був стриманий, боявся потрапити в халепу, спотикався на рівному місці. А дівчина, яка потрапила до міста! Вона нічого не проґавить. Дівочі очі, зачаровані дівочі очі, на що тільки вони не надивляться за день! І все для того, щоб зуміти вбратися не гірше за інших. Дівчина у місті всіма фібрами своєї істоти прагне міського лоску. І все, що зупиняє її увагу, вона утрирує: побачила на комусь один бантик — начепить собі три, почула запах парфумів — надушиться до одурення.

День розкрився такий, що казки Андерсена цуценятами повзали в його ногах.