мислення

Взаємодія з людьми може бути справжнім пеклом. Або чудовою духовною практикою.

— Ми справді схожі. І настане момент, коли ти доведеш це, зробивши добру справу. - Люблю ці моменти. Особливо люблю їх упускати. - Так, тобі випаде шанс зробити сміливий вчинок. Тоді ти дещо зрозумієш. Те, що ти добряк. - Факти це заперечують. - Я в тебе вірю. Знаєш чому? - Ну що ж, скажи. - Цікавість. Тебе так і потягне. Викликати захоплення та отримати винагороду. Не зможеш утриматись. Захочеться дізнатися.

Важко не капнути тушшю, коли переписуєш роман чи збірку поезій. У красивому зошиті пишеш з особливим старанням, і все одно вона швидко набуває брудного вигляду.

А джинси зістарені. 100 доларів за вигляд бомжа. Що, в Англії діти не випендрюються?

... — Несправедливу державу можна зруйнувати та побудувати замість неї іншу. ... - Держава - це не будинок, а скоріше дерево. Його не будують, воно росте само, підкоряючись закону природи, і справа ця довга. Тут не муляр, тут садівник потрібен.

Коли справді віриш у себе, не обов'язково принижувати інших.

Така непохитна довіра до тих, кого ми любимо, велика втіха. За умови, що вона не буде обдурена.

Тутешні життя мене цілком влаштовує - ніхто не тисне, невигадливі розваги, багато часу проводиш на свіжому повітрі.

Я впевнений, що треба витрачати стільки, скільки вважаєш за потрібне. Але я також впевнений, що не можна витрачати більше, ніж можна.

Те, що ти любиш, треба любити ще сильніше, бо настане день, коли воно може піти.