мислення

І плаче від безсилля, і стогне, І мова невиразна в риданнях тоне.

— Вибачте, я знову про своє, але мені дуже цікаво про вуха. Вас правда штирить? Тобто якщо вуха почервоніли, то ви збуджені? - Так це так. А ще, буває, прокидаюся вранці, а вуха набрякли.

Світ, може, і залишився колишнім, зате шпалери змінилися, правда?

...Якщо перед боєм сам собі настрій не піднімеш, ворог про це тим паче не подбає.

Гарних людей взагалі не буває. Як і поганих. Просто кожен усіма силами переслідує свої цілі та свої інтереси. І якщо його інтереси та вчинки збігаються з твоїми — він добрий. А якщо ні — поганий.

Абсурд! Я це люблю...

Мій прадід каже:«Маю бажання купити будинок, але не маю можливості. Маю можливість купити козу, але не маю бажання». Тож вип'ємо за те, щоб наші бажання завжди збігалися з нашими можливостями!

Ми ніколи не опиняємось віч-на-віч з реальним уявленням про себе.

Ти не можеш бачити, що бачу я, бо бачиш тільки те, що бачиш. Ти не можеш знати того, що я знаю, бо знаєш тільки те, що знаєш. Те, що бачу і знаю я, не можна просто взяти і приплюсувати до того, що бачиш і знаєш ти, бо вони різні за своєю природою. І замінити одне іншим теж не можна, бо тоді мені доведеться замінити тебе мною.

— Але ж ти збігав з поля бою! — От і ні! - Ось і так! — От і ні! - Ось і так! Сам знаєш про це! — От і ні! Наклеп і брехня! Просто я дотримувався шляхетної з піратських традицій. Я думаю, що зараз нам слід зробити так само — зав'язати бій, а потім втекти.