пам'ять

Жінки, які мали значення в моєму житті, знали моє минуле.

Спогади — ось чому ми старіємо. Секрет вічної юності - в умінні забувати.

З того часу, як я себе пам'ятаю, я в душі вів нескінченну суперечку з несправедливістю.

Він задумався, як замислювався вже не раз, а чи не божевільний сам. Можливо, божевільний той, хто в меншості, в однині. Колись божевіллям було думати, що Земля обертається навколо Сонця; сьогодні – що минуле незмінне. Можливо, він один дотримується цього переконання, а раз один, отже – божевільний. Але думка, що він божевільний не дуже його турбувала: жахливо, якщо він також помиляється.

Дивна все-таки річ наша пам'ять! Будь-яка фігня застряє в ній назавжди. А ось такі важливі речі, як перша в житті серйозна розмова з по-справжньому коханою дівчиною, чомусь вивітрюється з голови.

Пам'ятайте, що інтелігенція сіль нації і, якщо її не стане, вам не буде чим посолити кашу, яку ви заварили.

Дитяче кохання — це свято, його не можна довірити нікому. Вона живе у вас, у таємних глибинах душі. Іноді спогад може викликати її на світ, нехай навіть зі зламаними крилами.

Ви знаєте, у мене є двоюрідний брат, його звуть Ральф. Він завжди робив усе краще, ніж будь-хто. Думав краще. Говорив краще. Навчався краще. Що не візьми — Ральф усе робив краще за інших. Ральф завжди був найкращим. Я назавжди запам'ятаю його... Він був таким ідеальним, що іноді хотів просто вбити його.

— Є минуле та минуле. Не треба їх плутати. — Не розумію... У чому різниця? — Одне можна згадувати, та не можна повернути. Інше можна повернути, але не можна згадувати.

«Геть з очей моїх!..» — послухаюсь я одразу, «З серця геть!..» — і серце байдуже, «Забудь зовсім!..» — Ні, цьому наказу Не може наша пам'ять бути слухняною.