пам'ять

Наше минуле навчило нас не заглядати далеко вперед.

Хто не зрозумів свого минулого, змушений пережити його знову.

Іноді минуле — найкраще місце для життя.

Немає нічого гіршого, ніж старі шкільні друзі! Старим шкільним друзям краще залишатися у спогадах, а не матеріалізуватися з думок, не плескати тебе по плечу небездоганно чистими руками. Всі ці ностальгічні зустрічі тільки травмують... наводять на думку про вік, імпотенцію, лисину, хворобу Альцгеймера та іншу тлінність життя.

Космос — це все, що є, що колись було і колись буде. Одне споглядання Космосу вражає: тремтіння біжить по спині, перехоплює горло, і з'являється почуття, слабке, як невиразне спогад, ніби падаєш з висоти. Ми усвідомлюємо, що торкаємося найбільшої таємниці.

Не дай боже заздрити собі самому в минулому.

Перший пункт місцевої пам'ятки для самогубців говорив:«Встань прямо перед темним провулком на тлі яскравого неба».

Благословенні ті, що забувають, бо вони не пам'ятають своїх помилок.

Травою заростають могили, — давністю заростає біль. Вітер зализав сліди тих, що пішли, — час залиже і кров'яний біль, і пам'ять тих, хто не дочекався рідних і не дочекається, тому що коротке людське життя і не всім нам судилося витоптати трави...

Спогади — оманлива штука, а спогади дитинства найчастіше спотворені впливом, якого ти тоді ще не помічаєш. Діти не помічають перспективи світу, горизонт їх вузький, інтереси егоїстичні, багато чого з того, складає їхній досвід, нав'язане батьками.