пам'ять

Іноді простіше запам'ятати, аніж зрозуміти.

У Новий Рік забувають, що було і чекають, що буде. Але минуле завжди із нами. Воно намагається втрутитися у справжнє.

І пам'ятай: пустелею життя лише дурень мандрує один, розумний — з караваном.

Переправа, переправа! Берег лівий, берег правий, Сніг шорсткий, кромка льоду... Кому пам'ять, кому слава, Кому темна вода, Ні прикмети, ні сліду.

Минуло ще чимало часу, перш ніж ми зрозуміли, що по-справжньому небезпечно не те, що німці пишуть, а те, що могло статися з кожним з нас зовсім несподівано, як грім серед ясного неба, без попередження чи розпорядження.

Смішно, як іноді до нас повертається наше минуле! Ти уявляла, що позбулася його, а воно тут як тут, як чортик з табакерки!

Тільки той воістину жебрак, хто не має навіть спогадів про безхмарне дитинство.

І перша людина гріха не минула, та й остання не мине.

Адже всі дерева здаються однаковими лише тим, хто не знає, як серце може відзначити та запам'ятати у безкраїх лісах одне єдине дерево.

Час стирає з пам'яті найболючіше, найгостріше (жити-то треба!), І все-таки воно іноді, буває, спалахує в душі чимось гірким, що садить,...