пам'ять

Я пережив любов, здавалося, неземну, Палав і сумував, лив сльози без кінця. А нині все пройшло, не пам'ятаю, не сумую, — Ти щастям спала у сумний світ співака.

Листя, як і люди, ще не готові здатися. Вони міцно тримаються за минуле, і нехай не в їх силах залишитися зеленими, присягаюся, вони до останнього борються за місце, яке так довго служило їм домом.

Вислухати перш, ніж сказати своє слово, з'ясувати перш, ніж судити, зрозуміти перш, ніж вирішити, і завжди пам'ятати, що в будь—якій людині закладено як добрий, так і поганий початок. Ось вона, основа мудрості государя.

— Деякі люди зарано починають засмучуватися, — сказав він. — Здається, й причини ніякої немає, та вони, мабуть, зроду такі. Дуже вже всі до серця приймають, і втомлюються швидко, і сльози в них близько, і всяку біду пам'ятають довго, от і починають засмучуватися змалку. Я знаю, я і сам такий.

Не вірте розповсюдженим прислів'ям, що, мовляв,«було і колишнім поросло». Минуле впивається в тебе немов кігтями, не відірвеш.

Адже пам'ятала, що повії говорили — ось вона, їхня велика мудрість:«Чоловік не за те платить, що ти з ним спиш, а за те, що потім ідеш».

Це був небалакучий чоловік, наляканий своїм минулим.

У жінок є така особливість: сьогодення майже завжди може стерти у них сліди минулого та загрози майбутнього.

Метаморфози минулого неминуче спричиняють якусь невизначеність. Майбутнє, як бачите, це чистий лист.

Пам'ятай: ми шалено закохані один в одного. Якщо раптом захочеш поцілувати мене, не соромся.