пам'ять

Небо рідко буває таким високим. У ясні дні він взагалі не має висоти — тільки синьова. Потрібні хмари, щоб воно стало високим чи низьким. Ось так і людська душа — вона не буває високою чи низькою сама по собі, все залежить виключно від намірів та думок, які її заповнюють зараз… Пам'ять, особистість — це теж як хмари…

Відомо, у світі все лише суєта суєт: Будь веселий, не журись, стоїть на цьому світло. Що було, то минуло, що буде — невідомо, — Так не тужи про те, чого сьогодні немає.

«Запам'ятай: тільки дурень думає, що сила та габарити – це одне й те саме». Уве запам'ятав це на все життя. Батько пальцем нікого не чіпав. Ні сина, нікого. Однокласників Уве, бувало, лупцювали за провини — до школи приходили то з синцем під оком, то з рубцями від ременя. Уве – жодного разу.«У нас у сім'ї руки не розпускають, – навчав його батько. — Ні на своїх, ні на чужих».

Час, зібраний, стислий, як японська паперова квітка. Один дотик пам'яті — і все розкриється, обернеться прозорою росою думки, весняним вітерцем, чудовими квітами — величезними, яких не буває в житті.

Відпустити минуле буває важко.

Понеділок — мерзенний день. Для одиноких дівчат, які в черговий раз не отримали за минулі вихідні подарунки, що очікувалися від життя, цей день був схожий на гірку пігулку. Особливо коли розумієш, що обрала не ту роботу: не там, не з тими людьми і не по покликанню.

І мама розповідає, як дівчина обвела на стіні тінь коханого – щоб у неї хоч щось залишилося від їхнього кохання. Пам'ять про останні миті, коли вони були разом.

Є такі хвилини, коли чоловік говорить жінці більше за те, що їй слід знати про нього. Він сказав — і забув. А вона пам'ятає...

Боячись зітхнути, дивився я на Віко. Її обличчя не мало ні минулого, ні майбутнього, воно замкнулося в мовчанні. Щось подібне можна іноді побачити на зрізі щойно зрубаного дерева.

Пам'ятайте, що ваше життя визначається не тільки тим, що ви бачите, але й тим, що можете собі уявити. Це називається вірою.