переживання

Я не сумую за ним. Я сумую за уявленням про нього.

Я не злюся. Мені не сумно. Я давно вже нічого не відчуваю, окрім фізичного збудження.

Самотня особистість, нехай навіть і звільнена, не є ніякою загрозою. Буржуазія боїться лише особистостей, що об'єдналися в соціальну силу, а тому вона сама почала викликати:«Хай живе особистість!» — і сама приєдналася до вимог особистої сексуальної свободи, особистої свободи в мистецтві, особистої свободи совісті. Буржуазія взяла цей рух під своє крильце, бо воно веде до ізоляції особистості, до ослаблення її як суспільного чинника.

— Вони люблять вас і хочуть допомогти вам. Вона похитала головою і зітхнула: — Так, я знаю, знаю. Але за умови, що вони не почують нічого неприємного. Тітонька Велланд саме так і висловилася, коли я спробувала… Хіба тут ніхто не хоче знати правди, містере Арчере? Справжня самота це жити саме з цими добрими людьми, які тільки й просять, щоб ви вдавали!

Краще бути другим серед інших, ніж першим на самоті.

— Ви весь у своїх думках, надто багато думаєте. — Я сумніваюся в цьому. — Ні-ні, ви не пов'язані з жодною частиною тіла, у вас немає напруженості, а ця сцена — боротьба, це гонка. І потім ви читаєте її горизонтально, не бійтеся вивчити вертикальне. І не вчіть слова – нехай слова вчать вас. — Може, просто переспати із продюсером?

Але сум через близьку втрату залишився і зростав. Йому б і на думку не спало, що щось, що ще навіть не трапилося, може завдавати такого болю.

Звичайно, не дуже приємно було усвідомлювати, що, якби ми не працювали саме на Міранду Прістлі, ці ж самі люди анітрохи не сумнівалися, що переїхали б нас на своїх лімузинах.

Почути мовчання у відповідь — найболючіше для жінки. краще нехай він скаже, що розлюбив. Краще нехай відштовхне образливим словом і прокричить:«Я втомився від твоєї любові!» Все що завгодно, тільки не мовчання. Воно вбиває.

Ось у чому біда з близькими родичами. Як лікарі-збоченці, вони знають, де найболючіші місця.