правда

І мені дорожче біль і тлін, І рідкісна, гірка мить блаженства, Чим нескінченний рабський полон Дарованої досконалості!

— Маю визнати, Дін, толк від нього є, але для тварин він як магніт. — Раніше ти товкмачив: все, бо від мене людиною несе. - І це також.

- Ти недостатньо сильна. - Я сильна. — Скільки людей довелося ризикувати, щоб урятувати тебе?

Що стосується зовнішнього світу, то все ж таки зовсім відрізатися від нього неможливо.

Важче відповідати на те питання, яке очевидне.

— Із Оленою щось не так. Щось дивне. Ти не знаєш? — Упевнений, це починається на Стеф і закінчується на ан.

— Більшість тут нормальні. Агресивних тримають у замку. Це Хілларі. У неї ДКР. Це Гері. Думає, він Ісус. Ден. Теж Ісус. Це Марія... - Марія Магдалена? — Ні, вона теж думає, що вона є Ісусом.

Справа в тому, що людина не тільки споконвічно бреше, вона також споконвічно вірить у добро, красу і досконалість і бачить їх навіть там, де їх зовсім немає або вони існують лише в зачатку.

Поки є життя, завжди буде можливість змінити речі на краще.

Іноді питання дуже складні, але на них прості.