правда

У всіх, у кожного дорослого, бувають такі думки, тільки вони не зізнаються, а я зізналася, може людина хоча б один раз написати в своєму особистому щоденнику чисту правду?... Я плачу тому, що мене ніхто не любить.

Мені треба завести подругу на літо, поки я не став одним з тих збоченців, які просто витріщаються на жінок... Я заведу собі подругу на це літо. Це буде літня дівчина, у неї буде волосся та літні друзі, які знають, що таке бути на вулиці. Вона гратиме в теніс, носити сукні та ходитиме босонога. А восени я її кину, бо вона моя літня дівчина.

Як дивно, - думала вона. — Не рахуючи останніх днів, у цьому будинку постійно жили понад сто п'ятдесят років. Він ніколи не пустував, його не продавали - їм завжди володіли мої предки. Тут росли діти, помирали старі. Будинок і сам став живим... І тепер ця раптова порожнеча та усвідомлення того, що він нікому не потрібен.

У вас все через дупу, досі не зрозумію, через чию саме, і з якого боку розташований вихід із неї.

... тільки хто мошний замість клинка воює, у того колись мошну і відберуть.

О насолода - ходити по краю! Замріть, ангели, дивіться: я граю. Розбір гріхів моїх залиште до пори, Ви оціните красу гри!

Того, чого не маєш – не втратити, що маєш – не вберегти.

У кожного є своя історія.

Досить. Я в шоці. Бачите, на мені ковдру. І взагалі, я щойно впіймав вам серійного вбивцю.

Людина не вмирає, коли захоче.