правда

Я сиджу зі своїм знайомим Тимуром, одним із тих знайомих, яких всі за звичкою називають друзями, хоча, звичайно, ніякі вони не друзі, а просто люди, яким ти дзвониш, коли тобі нічим зайняти вечір і потрібен товариш по чарці, щоб просадити в шинку чергову пару сотень.

Люди завжди ненавидять того, хто кращий за них.

- Але сьогодні доктор Келсо сказав нам, що... - Тихо, тихо, тихо... Я не хочу чути ні про що, що вимовив цей чоловік, крім, звичайно:«О Боже мій! Я вмираю! Я рухаюсь до світла! Ой, світло! Що це? Якась помилка! Я ж у пеклі! Привіт Гітлер! Привіт, Муссоліні! Ой, капітане Кенгуру! Як дивно! Що він тут робить?

Я – людина. Я повинен любити.

— Я маю намір зробити пророцтво. - Сер? — Ви далеко підете. - Як це, сер? — Та повірте мені. Ви підете дуже далеко, дуже. Я, правда, не можу сказати, куди ви прийдете, до Вестмінстерського палацу або до Уормвудської в'язниці.

Життя боляче коротке, рівно фронтові щи... не встиг двох ковтків абияк обпалюючись, зробити, як уже котелок з рук вибили.

Є таємниця двох, але таємниці немає у трьох, І всім відома таємниця чотирьох.

- Мілорд, якби я помітив хоч якийсь знак, натяк на вашу присутність... - Знаків було достатньо, мій слизький друже, а натяків ще більше!

Один день на тиждень – для струсу організму – треба НЕ пити!

Бідність та багатство - поняття відносні.