саморозвиток

Наші діти рано подорослішали. Війна для них, на жаль, стала реальністю, а не історичним явищем. В останні пів року сигнали повітряної тривоги замінили шкільні дзвінки. Та Збройні сили робили і роблять все, щоб дати нашим дітям можливість жити і навчатися в Україні.

— Знаєш, що ми не подумали? - Про що? — Можна здатися владі, туди Бенедиктові не дістатись. - Здорово. Дзвони копам, скажи, що ми взяли Белладжо, і нас надійно сховають від Бенедикта, років на двадцять. Сподіваюся, Тесс і там буде поряд. — І дітлахи у тюремних робах. - Так...

Всі ми такі після тридцяти: будь-яка подія, чи зачіпає вона весь світ, чи тільки світ наших почуттів, вимагає деякої театралізації для того, щоб вона пішла нам на користь або дійшла до нас.

... Він лише тому дійшов цього висновку, що ніколи не вмів самостійно розібратися у своїх здібностях і, позбавлений керівництва, захоплювався всякою новою пропозицією, радіючи змоги позбутися важкої необхідності думати.

Ніхто з нас не знає, що він може забути і що ні. Усі ми маємо забути багато. Інакше ми з таким самим успіхом можемо залишитися тут і померти.

- Підійди і скажи йому, що він тобі подобається. Що в цьому такого? — Та що він почує!

— Я, товаришу генерал, чесно сказати, злякався. Дуже вже вони близько підійшли... — То це ти з переляку два танки підбив? Бачив? Усі б так лякалися.

Коли хлопчики грають у відеоігри та діють імпульсивно, вони сприймають«послання» та імітують образ дій, але не доходять до обмірковування глибших проблем.

Нічого не відбувається з волі випадку, нічого не можна пояснити просто успіхом.

Компромат — найкраще снодійне.