сум

Люди в основному дуже сумні і люблять читати історії інших людей, ще сумніших.

Перша – це двері сну. Сон пропонує нам притулок від світу та його болю. Сон прискорює протягом часу, відокремлюючи і віддаляючи нас від того, що завдало нам болю. Поранені часто втрачають свідомість, а люди, що отримали страшні звістки, непритомніють. Так розум захищає себе від болю, проходячи через перші двері.

Вона закохувалась у кожного хлопця, з яким колись зустрічалася. Без різниці, був він розумним чи дурним, милим чи жорстоким, це мало значення. Їй не подобалося бути самотньою.

У вас обох один суперник – я сама. Я не хочу виходити заміж. І перша причина – моє минуле. Воно привчило мене до самотності. Раніше я тяжіла їм; мені уявлялося, що гірше самотності нічого немає. Тепер я живу в такому світі, де уникнути самотності легше за легку. І я зрозуміла, як я їм дорожу. Я не хочу ні з ким ділити своє життя. Я хочу залишатися самою собою, не пристосовуючись до того, чого неминуче чекатиме від мене навіть найдобріший, найпоблажливіший чоловік.

... самотній і наданий самому собі, в кипінні власних думок і відчуттів - тільки тут людина є цілком собою.

Зараз, мляво шкутильгаючи на роботу, спотикаючись на рівному місці від тяжкості невидимого горба, тільки зараз я розумію свого батька. Тільки зараз, пережований часом, викинутий відрижкою даності на цей асфальт, з якого злизують бруд низькі чорні хмари, я нарешті усією своєю істотою усвідомлюю, що означав його мерзлий погляд. Мій батько з усім своїм сумом, загнаністю, з важким підборіддям і рідкісними бровами, шаблоном кругової безвиході повторився в мені. Як і я, мабуть, повторюся у своєму синові.

Він намагався заглушити зойк самотності, який піднімався в ньому щоразу, коли думав про те, з чого складається його повсякденне життя.

Проблема цього світу в тому, що дурні та фанатики надто впевнені в собі, а розумні люди сповнені сумнівів.

Мета магії – змусити ближнього засумніватися у реальності.

Одна з найбільших перешкод, з якими жінки стикаються у будь-якому бізнесі – не лише в кіноіндустрії – це те, що самі жінки не завжди добре ставляться до інших жінок. Одного разу я сиділа в манікюрному салоні, і в цей час дві жінки переглядали номер журналу People, в якому був представлений список п'ятдесяти найкрасивіших жінок старше п'ятдесяти років. Вони просто рознесли в пух і порохкожну жінку в цьому списку, мовляв:«Ох, ну, її точно відретушували, а ця точно зробила пластику». Вони говорили про актрис, яких я зустрічала, і про яких я знаю точно, що вони не робили жодної пластики, а просто дуже працювали над собою і дбали про свій зовнішній вигляд. Мене дуже засмутило, що замість того, щоб сказати: "Ух ти, ця жінка дуже добре виглядає, мабуть, вона доклала багато зусиль", першим інстинктом була атака.