сум

У мене вроджена пристрасть суперечити; ціле моє життя було лише ланцюг сумних і невдалих протиріч серцю чи розуму.

Якщо спитають тебе, що роблю я в цьому світі, - відповідай, що в Сума, зрошуючи рукав сльозами сіль із водоростей добую...

Якщо ви бачите американця, що сміється, це не означає, що йому смішно. Він сміється через те, що американець повинен сміятися. А скиглять і сумують нехай мексиканці, слов'яни, євреї та негри.

Будь м'яким. Не дозволяй світу зробити тебе жорстоким. Не дозволяй болю змусити тебе ненавидіти і не допусти, щоб гіркота вкрала твою насолоду.

У більшості країн світу виховання молодого покоління на рівні вісімнадцятого-дев'ятнадцятого століття. Ця давня система виховання ставила і ставить за мету насамперед і переважно підготувати для суспільства кваліфікованого, але обдуреного учасника виробничого процесу. Цю систему не цікавлять всі інші потенції людського мозку, і тому поза виробничим процесом людина в масі залишається психологічно людиною печерною, людиною невихованою. Невикористання цих потенцій має результатом нездатність індивіда до сприйняття нашого складного світу у всіх його протиріччях, нездатність пов'язувати психологічно несумісні поняттята явища, нездатність отримувати задоволення від розгляду зв'язків та закономірностей, якщо вони не стосуються безпосереднього задоволення найпримітивніших соціальних інстинктів. Інакше кажучи, ця система виховання практично не розвиває в людині чистої уяви, фантазії і як негайне наслідок почуття гумору. Людина невихований сприймає світ як якийсь по суті своїй тривіальний, рутинний, традиційно простий процес, з якого лише ціною великих зусиль вдається вибити задоволення, теж зрештою досить рутинні та традиційні.

— Ми хочемо, щоб ти розслабився та налаштувався. — Я зараз засмутюся і піду! (- Ти нам потрібен незворушним. - А я візьму, обурюсь і свалю!)

Я вважаю, що ти завжди можеш вибрати в певний момент те, якою людиною ти хочеш бути. І в цей момент, поруч має бути батько чи друг. Але якщо ти ненавидиш свого батька в цей момент, а друзів у тебе просто немає... тоді ти опиняєшся абсолютно самотній.

Найсумніше на самоті те, що нема з ким розділити радість.

Дивна річ: чому людина сумна любить говорити про себе, тим часом як весела про інших тлумачить?... Це мало б бути навпаки, бо розповіді про себе наводять нудьгу, замість того, щоб збуджувати участь!

- Ти був правий. — Він видужає. — Ні, щодо мене. Я тебе не забула. Ти був єдиним. І ти завжди ним будеш. Але я не можу бути з тобою. — Я той самий, але ти хочеш іншого, котрий за визначенням ніколи не стане мною. — Прекрасно, що ти завжди вважаєш що правий і жахливо, що ти справді майже завжди правий. Ти талановитий, веселий, незвичайний, сексуальний, але з тобою мені було самотньо, а з Марком завжди тепло. - Ясно.