Все-таки до чого незрозумілий народ живе на Русі! Адже російською мовою сказано, щоб не захоплювалися. А вони ніяк не можуть позбутися поганої звички — розмовляти до душі.
Для тебе немає різниці між правдою та вигадкою. Ти завжди граєш. Ця звичка – твоя друга натура. Ти граєш, коли приймаєш гостей. Ти граєш перед слугами, перед батьком, переді мною. Ти не існуєш. Ти – це лише незліченні ролі, які ти виконувала. Я часто питаю себе: чи була ти колись сама собою або з самого початку була лише засобом втілення в життя тих персонажів, яких ти зображала. Коли ти заходиш у порожню кімнату, мені іноді хочеться раптово відчинити двері туди, але я жодного разу не наважився на це боюся, що нікого там не знайду.
Іноді бувають дні, коли вона присутня в кожній годині, і такий годинник, коли вона присутня в кожній хвилині. Мені ще трапляється засипати і прокидатися з її ім'ям на вустах. Часто я ловлю себе також на тому, що виглядаю її обличчя у вуличній юрбі; я знаю, неможливо зустріти її тут, але втриматися не можу, це сильніше за мене.