життя

Краще пошкодувати та піти, ніж залишитися та пошкодувати.

Коли людина все життя бореться зі своєю інакшістю, в якій вона не винна, з герметичною, непроникною, як підводний човен, нетерпимістю крихітного містечка, з самотністю нерозуміння, що є наслідком інакшості, коли він бореться за найменший знак прийняття відмінності і раптово знаходить когось., хто відчуває так само і також є втіленням всіх мрій і фантазій, то в нього виникає відчуття, що він торкнувся вічності.

Однією з головних ознак щастя та гармонії є повна відсутність потреби комусь щось доводити.

Ніщо не виявиться настільки добрим, наскільки ти можеш його уявити. Ніхто не прекрасний настільки, як виявляється таким, як у тебе в голові. Ніщо так не збуджує, як власна фантазія.

Ми, сучасні люди, дуже радісно міняємо цінності на зручності, зовсім як індіанці міняли золото на скляні кульки.

Я прийшов до розуміння того, що Матильда не противник, не рятівник, але попутник, що становить мені компанію у стомлюючій подорожі річкою життя.

Ніколи не питайте у жінки, за що вона вас любить; задовольняйтеся питанням:«Чи любите Ви мене?»

Залишати те, що ще можна захищати, завжди неприємно.

Просто навколишній світ дуже часто підтверджує дивне правило: чим давати речам об'єктивну оцінку, краще сприймати їх як тобі зручно — і наблизишся до справжнього розуміння цих речей.

Я не комуніст, я просто людина, і думаю, що мені зрозуміла реакція будь-якої іншої людини. Комуністи такі ж люди, як ми. Якщо вони втрачають руку і ногу, то страждають так само, як і ми, і вмирають вони так само, як ми. Мати комуніста така сама жінка, як і кожна мати. Коли вона отримує трагічну звістку про загибель свого сина, вона плаче, як плачуть інші матері. Щоб зрозуміти її, мені не потрібно бути комуністом.