життя

- Це твоя історія. Не моя. А насправді ти ув'язнив мене, не дозволив мені існувати на цьому світі, тому що не виносив мене. Ні, ми були рівними. Ми не були великими чи могутніми, тому що ми були рівними один одному. Думаєш, ти створив архангелів, щоб нести світло? Ні. Ти створив тих, хто нижчий за тебе, щоб стати вище їх, щоб стати їх Владикою. Ти егоїст! Ти хотів стати великим. - Це правда. Але це не вся правда. Акт творіння несе в собі цінність і блаженство, набагато значущіші і справжніші, ніж мої гордість і егоїзм. Називай це благодаттю. Буттям! Світобудова — не творіння моїх рук. Воно завжди було... і пробивалося назовні. Воно існувало так само, як ти і я. Щойно ти вийшла на волю, ти теж це відчула. Побачила.

Немає такої нації, яка б не могла відродитися.

Не звертай ні на кого уваги і якщо думаєш, що можеш стати щасливим, не втрачай цього шансу і будь щасливим. Як я можу судити з власного досвіду, у житті таких шансів буває раз, два – і обчевся, а проґавивши їх, шкодуєш потім усе життя.

Познайомишся з людьми, а потім розпочинаються ускладнення.

У групах підтримки. У лікарнях. Там, де людям нема чого втрачати, вони, як правило, розповідають найправдивіші історії.

Давай спробуємо зустрітись? Розлучитися ми завжди встигнемо.

Повернутись не можна. Можна жити чи тут, чи там. Ніхто не живе у двох світах одразу.

Люди тактовні і ввічливі не тому, що так прийнято, а тому що вони усвідомлюють свою недосконалість і знають, що можуть робити помилки.

Людям доводиться переживати страхи. Якщо вони не переживатимуть їх, то як зможуть оцінити безпеку?

Вбрання тобі не йде. Вже або сукня, або нічого... А у мене на Перлині суконь немає.