Книга / твір

Честолюбство - пустушка, обман зору. Нам вселяють, що щастя нерозривно пов'язане з володінням все більш модними речами. Нас хочуть віддалити від нашої справжньої людської природи, щоб завадити нам бунтувати проти всіх несправедливостей, які вершить суспільство. Ось з нас і роблять всього лише споживачів, здатних тільки гнатися за мріями про речі.

... тільки хто мошний замість клинка воює, у того колись мошну і відберуть.

У розлуці людина найбільше бояться і все їй завдає біль.

Вона відчувала непереборне бажання сказати йому, наче найбанальніша з усіх жінок: Не відпускай мене, тримай мене біля себе, укрий мене, зроби мене своєю рабинею, будь сильним! Але це були слова, які вона не могла і не вміла вимовити. Випустивши його з обіймів, вона тільки й сказала: — Я дуже рада, що я з тобою. — Це було найбільше, що вона вміла сказати за її стриманої вдачі.

У вас все через дупу, досі не зрозумію, через чию саме, і з якого боку розташований вихід із неї.

Подібно до пам'яті, поїзд діє в обох напрямках. За лічені години він здатний повернути тобі все, що ти багато років тому залишив.

Вночі, коли ти дивитимешся на небо, ти побачиш мою зірку, ту, на якій я живу, на якій я сміюся. І ти почуєш, що всі зірки сміються. У тебе будуть зірки, які вміють сміятися!

Як дивно, - думала вона. — Не рахуючи останніх днів, у цьому будинку постійно жили понад сто п'ятдесят років. Він ніколи не пустував, його не продавали - їм завжди володіли мої предки. Тут росли діти, помирали старі. Будинок і сам став живим... І тепер ця раптова порожнеча та усвідомлення того, що він нікому не потрібен.

Ел Нев завжди за обіднім столом на кухні і не дозволяв собі носити їжу до інших кімнат. Іноді, правда, він приносив із собою на кухню книги, щоб було не дуже нудно їсти на самоті, але тільки тоді, коли читав щось легке і у виданні, яке було не шкода забруднити і викинути. До серйозних книг він ставився з великою повагою.

Ніщо так не зближує людей, як пережиті разом труднощі.