Книга / твір

— Ви дорого цінуєте себе, — зауважила вона. — Скільки потрібно соверенів, щоб ви стрибнули? — Стільки ще не накарбовано, — була його відповідь.

Жебрак, він мав інший безцінний скарб — свободу, але користуватися нею не вмів; він сам поводився на ланцюгу, сам зв'язав крила своєї душі! Від злиднів він узяв її тілесну частину, тобто поневіряння, а від багатства - духовну, тобто вічний страх ; і в тому і в іншому випадку він обрав собі найгірше.

Після полудня він пішов на цвинтар і знайшов її могилу.«Енн Тейлор, народилася 1910-го, померла 1936-го», — було написано на надгробному камені. І він подумав: двадцять шість років. Та я тепер старший за вас на три роки, міс Тейлор.

"Завжди"!... Яке жахливе слово! Я здригаюся, коли чую його. Його особливо люблять жінки. Вони псують всякий роман, прагнучи, щоб він тривав вічно. До того ж«завжди» – це порожнє слово. Між капризом та«вічним коханням» різниця лише та, що каприз триває дещо довше.

Вбрання необхідні щастю жінки, як квіти навесні.

Я так люблю свою маму. І байдуже, що це сентиментально звучить. Думаю, наступного дня народження я куплю їй подарунок. Думаю, це має стати традицією. Отримуєш від усіх подарунки, а один купуєш для мами, адже вона теж брала участь у процесі твого народження. Думаю, це було б чудово.

Коли перестаєш рости, починаєш вмирати.

Те небагато, що відомо в медицині, відомо лише небагатьом медикам.

... підійти і сказати людині, яка набагато старша за мене, що він вчинив як негідник і дурень до того ж, я не міг. Важко подолати всмоктане з молоком матері. А ось написати можу. З цього я роблю висновок, що творчість — це відплата й у ширшому значенні. Ми закидаємо в минуле міцну волосінь з гачком, щоб витягнути ворога, але, на жаль, наживкою служить наше власне серце. На іншу він не клює.

З нашої першої зустрічі він божеволів... втім, і без мене він здоровим глуздом не відрізнявся.