Красиві цитати

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Туга по покинутому, або людині яка нас покинула як би прикрашає ореолом того, хто приходить потім. І після втрати нове постає у своєрідному романтичному світлі. Старий, щирий самообман.

Тільки дрібниці пояснюють все, значні вчинки нічого не пояснюють.

З щастям справа йде так само, як з годинником: чим простіше механізм, тим рідше він псується.

Слідуйте вічним трьом правилам:
— Поважай себе;
— Поважай інших;
— Не йди від відповідальності за свої дії.

Було твоє — стало моє.

Є в кожному з нас що то таке, про що ми навіть не підозрюємо. Те існування, яке ми будемо заперечувати до тих самих пір, поки не буде занадто пізно, і це "щось" втратить для нас всякий сенс. Саме це змушує нас підніматися вранці з ліжка, терпіти, коли нас дошкуляє занудний бос, терпіти кров, піт і сльози. А все тому, що нам хочеться показати іншим, які ми насправді хороші, красиві, щедрі, забавні і розумні. Можете мене боятися або шанувати, тільки, будь ласка, не вважайте мене таким як усі. Нас об’єднує ця пристрасть: ми — наркомани, що сидять на голці схвалення і визнання. Ми готові на все, лише б нас поплескали по плечу і подарували золотий годинник, або прокричали гіп-гіп, срав пес їхній матері, ура! Дивіться який розумний хлопчик завоював чергову медальку, а тепер натирає до блиску свій улюблений кубок. Все це зводить нас з розуму. Ми не більше ніж мавпи, начепивши костюми і стражденні визнання інших. Якби ми це розуміли, ми б так не робили, але хтось спеціально приховує від нас істину. Якщо б у вас з’явився шанс почати все з початку, ви б неодмінно запитали себе: «Чому?».

Я не можу уявити ситуацію, щоб коли-небудь не було чого робити.

Все, виявляється, можна пережити, якщо у тебе є друг, з яким багато чого ділиться навпіл. Тоді всі турботи і печалі зменшуються рівно вдвічі, а радість — дивно — вдвічі збільшується.

Бути людиною — це відчувати свою відповідальність. Почувати сором перед убогістю, що, здавалося б, і не залежить від тебе. Пишатися кожною перемогою, здобутої товаришами. Усвідомлювати, що, кладучи свою цеглу, ти допомагаєш будувати світ.