Рос Ґеллер

- Піду прогуляюся під дощем... - Але дощу немає. - Вже й погуляти не можна!

- Ні, я не зупинюся! Я страшний Росс! — Якщо ти повернешся туди, ти будеш мертвий Росс.

- Я всю ніч не спала! - Чому? — У моєї бабусі новий коханець.

- Фібі, перестань, ти нікого не вбивала, просто люди вмирали, поки ти була в дантиста. Це звичайний збіг. — Ти їм скажи. Ой, не вийде, ВОНИ ПОМЕРЛИ!

- Що ти робиш? - Іду! - Але ж це твоя квартира... - Тепер ти розумієш, наскільки я зла!?

У нас була перерва! (Але ж ми розлучилися!)

- Подзвони мені. - Гаразд. — Стривай, але ж ти не записав мій номер! — Знаєш що, коли це доля, то я вгадаю його!

— Знаєте, що зроблю? Я влаштую вечірку, покличу всіх мешканців, саджу їх і поясню, що я не поганий, я не жмот, я просто людина, яка має свої переконання, людина з принципами, я принциповий! — Весела буде вечірка...

— Доброго ранку, сусідко! - Приві-е-е, ти не забув сьогодні одягнутися... [входить Рос] - Привіт! О, ти не голий!

- 30 це не так багато. Знаєш скільки років на Землі? - Під 40?