Фільм

Коли людина грішна, неважливо дрібні гріхи чи великі.

Це не через те, що«я прийшов у цей світ один, один і піду» і всякій подібній нісенітниці. Я прийшов не один, зі мною була моя мати. І йду я теж не один, бо поряд — ти. На дивані, п'яна, жартуєш про пеніс Оскара Уайльда...

Може, тому що я старший брат, але знаєш, для мене ти завжди був сопливим пацаном, якого я наставляв на правдивий шлях. А тепер ми знаємо, що ти виріс. Ти подорослішав настільки, що повірив у мене. Повірити в тебе — найменше, що я можу зробити.

Я не наляканий. Я нічого не боюся. Що більше я страждаю, то більше люблю. Небезпека тільки збільшувала моє кохання. Небезпека загострювала її, надавала їй смаку. Я буду твоїм єдиним коханцем. Ти житимеш красивішим життям, ніж ти живеш тепер. Небеса заберуть тебе, як побачать. І там скажуть, що лише одне допоможе відчути повноту життя. І це - кохання.

Може вистачить вирячитися?! Дівчат, чи що, не бачили? Вони такі самі, як у кіно або на картинках.

Цю пляшку дав мені Наполеон... Ну не те щоб дав... шпурнув...

– Я хотіла попрощатися. – Вже їдеш? – Я знаю, що мені не раді. - Не дуйся. Жінці твоїх років це не личить. - Ауч.

Це питання дуже делікатне. Десь дуже прикро. Мене особисто він просто вбиває.

- Питання. Ти приходиш додому, бачиш, що твій чоловік лежить у дверях. Що ти зробиш? —... це питання з каверзою?

Вибачатися — просто, а як щодо того, щоб взяти на себе відповідальність за те, що ти накоїв?