Серіал

— Це ж була не ваша шафка... — Так замикати треба! Як їх ще вчити?

— У цьому тілі немає життя. — Але ж ти живий. Ти живий? Хто ти? Я мушу знати, скажи мені. — Я ніщо, безживний, бездушний, гнаний і вселяючий страх. Я мертвий для всього світу. Я монстр, якому нема місця на цій землі. Я Дракула.

— Ти ревнуєш, що я була з твоїм братом? - Вже не ревну. Тільки не тебе, більше не тебе.

Всі ми виконуємо свій обов'язок, коли це нічого нам не варте. Як легко здається тоді слідувати стежкою честі! Проте рано чи пізно у житті кожної людини настає день, коли не знаєш, як вчинити, коли доводиться обирати.

- Куди ти попрямуєш, Флокі? — Куди поведуть мене боги? Але поки я живу і дихаю, ви, сини Рагнара Лодброка, будете в моєму серці.

А ти ще гаряча, Елісе. Як шкода, що ти по вуха у багнюці.

Усі ми люди. Ми робимо що має, коли нам цього нічого не варте, коли честь дається легко. Але рано чи пізно в житті кожної людини настає день, коли вона має зробити вибір.

— Я тобі казав, не розумь! — Я не можу відкриватись і закриватися, як кран!

— Якщо ваші боги справжні та справедливі, чому тоді світ сповнений несправедливості? — Через таких людей, як ви. — Таких, як я, ні, я один такий.

Я шукаю неможливе, тому що можливе виключать інші.