час

Вік обчислюється душевними рубцями.

Я звик бути серйозним. Жінки та діти можуть бути безтурботними, але не чоловіки.

... Адже давно відомо, що ніхто не буває настільки зарозумілим, як принижені, і що боягузтво і нахабство часто вживаються в одній натурі.

Одні чоловіки втішаються тим, що жінки менш привабливі, ніж їхні дружини ; інших переслідує думка, що є жінки привабливіші.

Мені дуже подобається приказка:«Як стане гірше нікуди, так і на лад піде». Часом я питаю себе, чи не стало нам справді«гірше нікуди», бо мені дуже вже бажано, щоб усе нарешті«пішло на лад».

Він довго сидів у задумі, упершись ліктями в коліна і поклавши підборіддя на руки. Йому здавалося, що життя в кращому разі — марнота і страждання, і він був готовий заздрити Джиммі Годжесу, який нещодавно помер.«Як добре, — думав він, — лежати в могилі, спати і бачити різні сни, на віки віків, і нехай вітер шепоче про щось у гілках, нехай пестить траву і квіти на могилі, а тебе ніщо не турбує, і ти ні про що не журишся, ніколи, на віки вічні". Ах, якби у нього були хороші позначки у недільній школі, він, мабуть, був би радий померти і покінчити з ганебним життям… А ця дівчинка… ну, що він їй зробив? Нічого. Він бажав їй добра. А вона прогнала його, як собаку, — як собаку. Колись вона пошкодує про це, але, можливо, буде пізно. Ах, якби він міг померти не назавжди, а на якийсь час!

— Чи знаєш ти, о чарівна зіниця мого ока, — продовжував тим часом петушитися Хоттабич, — я давно вже не чаклував із таким задоволенням! Хіба тільки коли я перетворив одного багдадського суддю-хабарника на мідну ступку і віддав її знайомому аптекарю. Аптекар з самого сходу сонця і до півночі толок у ній маточкою найгірші і неприємні зілля. Чи не так, здорово, га?

Якщо чоловік може стати королем, не думай, що в королівстві вже демократія.

Коли чоловіка застрелили, він упав, я зрозуміла, що на мене чекає все те ж саме, у мене було стільки люті. Стільки ненависті! Але не до режиму. Не до Гітлера. Взагалі. На себе швидше. За те, що я стільки чекала, чекала, чекала, коли почнеться життя, воно так і не почалося, а ось тепер уже все.

Очевидно, що світ застряг десь між безвихіддю і катастрофою, можна запросто переконатися з вікна звичайної квартири.