література

Спить герой, хропе – і крапка. Приймає все як є. Ну, своя - так це ж точно. Ну, війна – то я ж тут. Спить, забувши про важке літо. Сон, турбота, не бунтуй. Може, завтра вдосвіта Буде новий сабантуй.

Кохання живе лише довірою.

…Не встигнеш зректися влади в одному її вигляді, як вона вже потрібна тобі в іншому обличчі.

Мені іноді здається, що я старію щогодини. І що найстрашніше, так воно і є.

А може, кожен із вас уже почав — не помітивши цього — той єдиний шлях, призначений йому долею.

Щастя жінки не повинно залежати від чоловіка, інакше вона може стати глибоко нещасною.

Мало того, що він мене мучить, йому, бачите, треба ще сумувати про те, що я мучусь!

Нещасливе кохання з роками стає«красивим болем», який багато вчить.

Вона була вірна лише невірності своєї натури, хоч як це парадоксально звучить.

Я навчуся любити, не вимагаючи любові у відповідь, Віддавати, навіть якщо мені самій нічого не залишиться, Відчувати себе щасливою навіть у розпал тяжкої роботи, Простягати руку ближньому, будучи сама самотня і покинута, Не давати волі сльозам, навіть коли захочеться вити, І вірити — навіть якщо ніхто не віритиме в мене.