людина

— Ви вбили більше народу, аніж усі тирани разом узяті. — Моя матуся завжди казала мені: все, що робиш, роби добре.

У суспільства немає вищих інтересів, воно веде тьмяне, безглузде життя, урізноманітнюючи його насильством, грубою розпустою та лицемірством; негідники ситі та одягнені, а чесні харчуються крихтами.

Життя на самоті нудне до неможливості.

Ви питаєте, скільки в мене було чоловіків? Тобто, крім мого власного?

Віра - це злочин перед лицем думки.

- Не сперечайтеся з Лілею. Ліля завжди має рацію. — Навіть якщо вона скаже, що шафа стоїть на стелі? - Звичайно. — Але ж шафа стоїть на підлозі! — Це на ваш погляд. А що сказав би ваш сусід знизу?

— Іди сюди і поясни моїм батькам, чому в них ніколи не буде онуків! - Звідки я знаю??! Може, в тебе мало сперматозоїдів? — Це ніяк не пов'язано з моїми сперматозоїдами! — Ти носиш ті сімейнички, які ми відправили тобі, Раджишику? - Так, матусю. — Тому що ти знаєш, що трапляється з твоїм пиріжком, коли ти носиш ці вузькі трусики... — Можемо ми перестати говорити про мої яєчка хоча б на хвилину!

Те, що на перший погляд не несе в собі цінності, завдяки збігу обставин, в результаті поступово набуває права на вічність. І що далі, то вагоміше.

Мрійте про велике: лише великі мрії можуть торкнутися людських душ.

А невідомо, що болісніше — щоб кров йшла крапля за краплею або щоб свідомість згасала думка за думкою.