людина

Найкращі ліки від усіх недуг - солона вода. Пот, сльози та море.

Оточений непереборною стіною привітності, я завжди був самотній.

Людству властиво помилятися; вся історія людства рясніє забобонами. викоріненням«єресей», боротьбою за«правовір'я», що вимагає жертв, жертв, жертв...

Четверті двері – двері смерті. Останній притулок. Ніщо не може завдати нам болю, коли ми мертві, — принаймні так здається.

- А в мене горло. - Горло? - Горло! - І голова. - І голова. - Без мізків. - Без мізків.

Слово честі, справа в мені, чи людство, озброївшись релігією, отруєне забобонами, збожеволіло від ненависті і страху, і справді мчить прямо в середньовіччя?

Деякі свідомо вибирають таку долю: вони, як шалені, прагнуть, щоб вид за вікном змінювався щотижня, щомісяця, щороку, але з віком починають усвідомлювати, що лише колекціонують нікчемні дороги і непотрібні міста, не більш ґрунтовні, ніж кіношні декорації. і проводжають очима людей-манекенів, які миготять у вітринах за вікном повільного нічного поїзда.

— Вони гадають, що ти якийсь Бог. Той, хто повстав із мертвих. - Я не Бог. — Я знаю. Я бачив твій член. Що ти за Бог із таким маленьким членом?

Ось мій батько завжди казав мені:«Не можеш стримати емоції — йди в комірчину, ніхто не любить істеричок».

Ти що заважаєш відпочивати, христопродавець?