мислення

Якщо ви замислитеся, інстинктивно людина завжди, завжди стає на бік найслабших, переможених. Так що, якщо ми покажемо всім нашу слабкість, наші рани, що ми знаходимося на межі капітуляції, це викличе потрясіння.

Якими нікчемними здається ми з нашими жалюгідними амбіціями та бажаннями в порівнянні з силами, що управляють світобудовою!

Жахливо! Не знаєш, чого тут більше — жорстокості чи безглуздості. Але, здається, те й інше доведено до останнього ступеня.

Так буває, що, опинившись у вирі життя, забуваєш, як все починалося, а коли народжується дитина, раптом здається неможливим уявити, що ти колись любив когось ще.

Все ж таки у мене залишається незрівнянно більше, ніж я щойно втратив.

Не слід намагатися взяти з собою всі наші храми, якщо все, що нам потрібне, – дорожній саквояж. Церкву можна вкласти в скриньку, де буде лише потрібне для відправлення меси — ковчежець не більший, ніж може забрати ці руки.

Чим більше одразу вчишся, тим менше після мучишся.

Готовий для людства Він багато зробити, Але поспішати нічого, Навіщо йому поспішати? Поки ще він подвигу Собі не придивився, А вдома (що вдієш!) Немає відповідних справ! Дід від застуди лікується, Ліки дати велить, Але він не людство, Він старий інвалід. З ранку Наташка кидається (Гуляйте з нею з ранку!). Вона не людство, а молодша сестра. Коли долею призначено Всесвіт врятувати, Навіщо сестричку молодшу На скверику пасти?!

Коли знаю, що має рацію, я стаю абсолютно безстрашним.

З нас як із дерева — або кийок, або ікона.