мислення

Мені здавалося, що це буде просто. Мені здавалося, що шпиль завершить кам'яну Біблію, стане кам'яним Апокаліпсисом. У своєму божевіллі я і не підозрював, що з кожним кроком мені буде дано новий урок і нова сила. І не було кому навчити мене. Я повинен був будувати, підкоряючись лише своїй вірі, не слухаючи нічиїх порад. Іншого шляху не було. Але при цьому люди притуплюються, як поганий різець, або зриваються, як сокира з сокирища. Я надто був поглинений своїм баченням, щоб взяти це до уваги, і, крім бачення, не потребував ні чого.

Пірати чекають, що ми на Чорній перлині поведемо їх за собою! І що вони побачать? Жалюгідний посуд з переляканими щурами. Ні! Вони побачать вільних людей і свободу, а ворог побачить спалахи наших залпів, почує брязкіт наших сталевих мечів і нарешті зрозуміє, на що ми здатні. Ми знайдете її працею і потім! Силою, даною нам! Сердець відвагою. Панове, підняти прапор!

Це безглуздо — розділяти людей на добрих та поганих. Люди бувають або привабливі, або нудні. (Безглуздо ділити людей на добрих і поганих. Люди бувають або чарівні, або нудні.)

А я говорю: візьміться рука з рукою ті, які люблять добро, і нехай буде один прапор — діяльна чеснота … Я хочу сказати тільки, що всі думки, які мають величезні наслідки, — завжди прості. Вся моя думка в тому, що якщо люди порочні пов'язані між собою і становлять силу, то людям чесним треба зробити тільки те саме. Бо як просто.

Яку сміливість треба мати, щоб одного ранку поглянути на себе в дзеркало і поставити собі питання:«Чи маю я право на помилку?» Виразно вимовити кожне слово... Яку сміливість треба мати, щоб подивитись життя в обличчя — і не побачити в ньому нічого стабільного, нічого гармонійного. І все зламати, розвернути — із чистого егоїзму? Звичайно, ні, хоча... Так у чому ж справа? Інстинкт виживання? Прозорливість? Страх смерті? Мужність бути відвертою із самим собою. Хоч раз у житті. Протистояти собі. Тільки собі. Собі одному –«Право на помилку» – простий вираз, лише кілька слів, але хто тобі скаже, чи є він у тебе? Хто, окрім тебе самого?

Про людину, якою вона представляється людям, треба судити з її вчинків, а музика її душі нехай звучить для неї одного.

Все минає, мине і життя, значить, нічого не потрібно. Або потрібне лише свідомість свободи, бо коли людина вільна, то їй нічого, нічого, нічого не потрібно.

- Це фондова біржа. Тут нічого красти. - Невже? Тоді що ви тут робите?

Сутінки — тріщина між світами...

У нас є знання, але немає мудрості, є комфорт, але немає безпеки, є віровчення, але немає віри. Світом правлять цифри.