мислення

Порочність - це міф, створений людьми доброзичливими, коли їм потрібно було пояснити, чому ж інші з нас бувають так дивно привабливі.

– Я хочу подати заявку на капітана команди. – Вже надто пізно, я ж сказав: до кінця дня. – Але ж Ви не сказали, що до кінця навчального дня. - Гей. Чому ти передумав? - Я потримав за руку хлопця. - Розумію. Дуже розумію.

Любити я його люблю, але іноді так прибити хочеться

Немає нічого стомлюючого, ніж бути при тому, як людина демонструє свій розум. Особливо якщо розуму немає.

Цей незнайомець дивився на неї так особливо, що їй захотілося залишитись у промені його погляду. Коли на неї були спрямовані такі очі, вона почувалася святим Граалем.

Не смій повертатися до мене спиною. Я хочу бачити, як померкне світло в твоїх очах.

Зрештою, якщо ти виставляєш свого супротивника дурнем, ти втрачаєш всякого виправдання для того, щоб витрачати на нього час і гроші.

У кожної людини свої зірки. Одним – тим, хто мандрує, вони вказують шлях. Для інших це просто вогники.

Життя потекло по двох руслах: першому, де відповідно до нових законів люди повинні були працювати з ранку і до вечора, при цьому харчуючись майже впроголодь, і другому - протизаконному, що дає казкові можливості збагачення, з відмінно розвиненою системою торгівлі доларами, діамантами, борошном, шкірами чи фальшивими документами, щоправда, під дамокловим мечем смертної кари, зате з розвагами у розкішних ресторанах, куди їздили на рикшах.

Ніхто так не потребує відпустки, як людина, яка щойно з неї повернулася.