переживання

Багато хто не розуміє, але самота — класна річ.

Узи смутку ― із найміцніших. Немає більш тісної спільності, ніж загальне горе.

Нестерпного болю немає, нестерпний біль ніхто винести неспроможна.

Жив і був Самотній Вандал. Як і ми, Він любив і страждав. Як і ми, Він часом голодував. І чогось хорошого чекав – Не дочекався. Не витримав. Здав. І одного разу влаштував скандал. І за це Знову постраждав — Так, Що Богу і душу віддав... Але не пам'ятає ніхто, Як він жив і страждав; Пам'ятають тільки Що був він – вандал… Може, нам він урок дав? Шкода, урок цей задарма зник...

Ніхто не засмутиться, якщо ти помреш, бо ти вже мертва. У тебе байдуже серце.

Не скаржуся на самотність. Навіщо, якщо його в мені з надлишком? Ми ніколи не думаємо про те, чого багато в сьогоденні. Нас завжди тягне в протилежні сторони: іноді вперед, частіше — назад.

Ми – власні могильники; ми живемо між надгробками тих, ким ми колись були. Будучи в доброму здоров'ї, ми щодня святкуємо День Мертвих, в процесі якого дякуємо за прожиті життя. А будучи в депресії, ми страждаємо і сумуємо, і хочемо перетворити минуле на сьогодення.

— Самотність — усе, що маю. Самотність мене захищає. — Ні, людей захищають друзі.

Якщо я схожий на будь—якого іншого, якщо у мене немає думок і почуттів, які відрізняли б мене від інших, якщо в звичках, в одязі, в думках я йду за загальноприйнятим зразком, — я в безпеці; я врятований від жахливого переживання самотності. Диктатура домагається цього підпорядкування погрозами та терором, демократія — навіюванням та пропагандою. (Єднання з групою є ще й нині в сучасному західному суспільстві переважним способом подолання відокремленості. Це єдність, в якій індивід значною мірою втрачає себе, мета його в тому, щоб злитися зі стадом. Якщо я схожий на когось ще, якщо я не маю почуттів або думок, що відрізняють мене, якщо я в звичках, одязі, ідеях пристосований до зразків групи, я врятований, врятований від жахливого почуття самотності.)

Самотність або жорстоко, або вчить незалежності.