страх

Вона знайшла в ньому все, чого потребувала: впевненість у завтрашньому дні і почуття гумору, що дає можливість забути страхи.

Коли вона дивилася на нього, вона відчувала, що він дивився на її плечі, і вона мимоволі перехоплювала його погляд, щоб він краще дивився на її очі. Але, дивлячись йому в очі, вона зі страхом відчувала, що між ним і нею зовсім немає тієї перешкоди сором'язливості, яку вона завжди відчувала між собою та іншими чоловіками. Вона сама не знаючи як, через п'ять хвилин почувала себе страшно близькою до цієї людини. Коли вона відверталася, вона боялася, щоб він ззаду не взяв її за голу руку, не поцілував би її в шию. Вони говорили про найпростіші речі, а вона відчувала, що вони близькі, як ніколи не була з чоловіком.

Потерпілі корабельну аварію гинуть не стільки від голоду і спраги, скільки від страху, що їжі та води не вистачить. Варто тільки подумати, що програв, і в ту ж мить почнеться поразка.

Краще бути в страху, ніж любити.

Але раптом... О, це прокляте слово! Ідучи назавжди, я несу в собі непереборний, малодушний страх перед цим словом. Я боюся його так само як слова "сюрприз", як слів "вас до телефону", "вам телеграма" або "вас просять до кабінету". Я дуже добре знаю, що слідує за цими словами.

Став якось Микола малювати мені моє майбутнє, - ну, що ж, сказав він, жартуючи, ми, звичайно, вже цілком розорені, і ти кудись вчиниш, коли підростеш, будеш служити, одружишся, заведеш дітей, дещо накопичиш, купиш будиночок, - і я раптом так жваво відчув весь жах і всю ницість такого майбутнього, що розридався...

—...Той жук повз і через скелі, і повітрям, і під водою, але жахливо повільно... Що я з ним тільки не робив! Навіть кинув у доменну піч. Жука вплавило в брусок, а він навіть лап не обпалив! Маю сумнів, що він взагалі здогадувався про існування печі. Просто повз собі та повз. Закінчилося тим, що я забув його у своєму сейфі. За місяць він проповз через чотири сантиметри сталі і кудись зник. —...Ваш жук був... як тривимірна муха, яка біжить плоскою двомірною картиною. Ось вона біжить ця муха, пробігає вогонь, воду, атомний вибух, сонце і нічого не може її зупинити. Муха навіть не помічає їх, бо мухи не цікавляться картинами.

Яке це величезне щастя любити і бути коханим і який жах відчувати, що починаєш звалюватися з цієї високої вежі!

Найжахливіші будови — це ті, бюджет яких був надто великий для поставлених цілей.

Це був страх перед щастям, який можна помітити лише на обличчях тих, хто, втративши колишню обережність, раптом закохався раптово та необачно.