страх

Скрипка - небезпечний інструмент. На ньому не можна грати погано або просто добре, як на роялі. Посередня скрипкова гра жахлива, а хороша — посередня та ледве терпима. На скрипці треба грати чудово, тільки тоді гра може доставити насолоду.

Ох! відчуваю: ніщо не може нас Серед мирських печалів заспокоїти; Ніщо, ніщо... єдине хіба совість. Так, здорова, вона переможе Над злобою, над темним наклепом. - Але якщо в ній єдина пляма, Єдине, випадково завелося, Тоді - біда! як виразкою моровою Душа згорить, наллється серце отрутою, Як молотком стукає у вухах закид, І все нудить, і голова паморочиться, І хлопчики криваві в очах... І радий бігти, та нікуди... жахливо! Так, жалюгідний той, у кому совість нечиста.

Останнім часом я багато думаю про те, що іноді треба ризикувати. Головне подолати свій страх. Тому що щоразу, коли ти ризикуєш, чим би це не закінчилося, ти радий, що ти ризикнув.

– А іноді мені сниться, що я падаю. Адже ми все частенько падаємо, Ільмаре… А коли падаєш, головне – не злякатися. Усі біди походять від страху. Варто тобі злякатися, і страх починає зростати. Руки втрачають силу, думки застигають, воля тане - і ти віддаєшся у владу жаху. Дивишся, як наближається земля, чуєш, як тріщать крила... і нічого не можеш зробити. Страх народжує лише страх.

Окремий індивід почувається незавершеним, якщо він один. Вже страх маленької дитини є проявом стадного інстинкту.

Для нас немає більш жахливого та болючого відчуття, ніж відчуття своїх обмежень у сприйнятті кохання та краси. Ніякі зовнішні зусилля не будуть успішними, поки залишаються неповноцінними наші внутрішні можливості та ресурси. Такою є рана Короля-Рибака.

Якщо виникає страх, що у них не вистачить грошей, замість того, щоб одразу кинутися на пошуки роботи, яка дасть пару доларів для знищення цього страху, можна просто поставити собі запитання:«А чи буде робота найкращим рішенням з точки зору довгострокової перспективи?» Я вважаю, що ні. Особливо якщо подивитися на життя людини загалом. Робота - це короткострокове вирішення довгострокової проблеми.

— Навіщо ти заліз на дах? — Я вчуся перемагати страх. - Страх не треба перемагати. Він підказує десь межі. Страх - це добре.

Вранці, щойно ми розплющуємо очі, життя вже стоїть напоготові, щоб обрушити на нас чергову лавину«треба зробити!» і«не забудь!». Ми не встигаємо подумати, зітхнути, як прокидаємось і одразу намагаємося прорватися крізь цю купу справ, бо завтра на нас звалиться нова. Іноді ми зупиняємось і оглядаємось навколо – на робочому місці, під час батьківських зборів чи просто на вулиці – і з жахом розуміємо, що всі інші точно знають, чим вони займаються. І тільки нам весь час доводиться вдавати. У решти на все вистачає грошей, у них все під контролем і на все лишаються сили. Діти інших давно навчилися плавати.

Жодна жива істота не може уникнути відчуття страху, від якого серце завмирає.