сум

Її математика та її історія. Енріке подумав, що разом вони становили непогане рівняння: його сума була набагато більша за окремі доданки.

Так... Напевно, час... Пора навести лад у голові, як іноді ми наводимо лад у улюбленому гаражі — перебираю—а—аєм коробочки з минулим, сміємося, сумуємо, сортуємо... — це викидаємо, це сусідці знадобиться, це поки збережемо — може самим пригодиться, чи мало що... Так і в голові... Так само — ніякої відмінності... розкладаємо все по поличках, думки про Бога — на першу, найчистішу і найкрасивішу полицю — нехай я користуюся ними не часто, але віддавати їх нікому не збираюся... Вони мені найдорожчі... Мм мм.... що у нас у цьому замшелому пакеті? Оооо... Думки про вічне... Для початку їх треба простягнути і провітрити — і на верхню полицю, але на чільне місце... Вами я часто користуюся... А це що за баули? Великі повітряні мішки? Аааа... це ж мрії! Акуратно укладаю їх на антресолі... Зараз не до вас... Взагалі, то мріяти не шкідливо... Але й здоровішим від цього не стаєш... Думки про хороше, ну куди вас подіти? Вас багато... Гаразд, сервант із прозорим склом саме по вас плаче... Нехай крізь шибки всі бачать, яка я хороша... А от і думки про погане... Ні, на загальний огляд я вас виставляти не стану... Але й викидати теж рука не піднімається... Надто вже солодко без вас, надто вже нудотно... Начебто все... Стоп! А це що за величезна купа чого? Звідки?... АААААА!!!!! Це ж думки про ТЕБЕ!!!! Що ж... Беру до руклопату.... Набираю більше повітря в прокурені легені... І.... ВИКИДАЮ, ВИКИДАЮ, ВИКИДАЮ.

Думати, що в тебе немає права на смуток, тому що ти не найнещасніша на світі, так само безглуздо, як забороняти радіти на тій підставі, що хтось радіє ще сильніше за тебе.

То серце не зрозуміє печалі безвихідної, Якому дивитись на радості завгодно. Я не звинувачую тебе, як здавна йде: Про тих, хто ув'язнений, не думає вільний.

І не має жодного значення, добре чи погано живе той, хто завдав тобі болю. Тому що цей біль — твій, він живе в тобі, і це твоя проблема, а не того, хто тобі її завдав... Все одно рано чи пізно ти помреш, і приниження у відповідь не додасть тобі жодного дня життя. І він, твій кривдник, теж помре. Ніщо немає значення.

Хто ще має такого чоловіка, якому вистачило б духу своєю чесністю знищити щастя — одразу, без сорому, без брехні, без болю? Я пишаюсь ним.

Сумно, але факт: кораблі, які на відстані виглядали так, ніби вирушають за край світу, зникали зовсім не за обрієм — вони й справді падали з Краю світу.

Раніше в нас була релігія та інші дурниці. А тепер треба, щоб у кожного був хтось, з ким можна поговорити до душі, бо відвага відвагою, а самоту свою все—таки відчуваєш.

Хороші часи сьогодні – сумні думки завтра.

Толя Орлов і Ваня підтримували Володю, а Жора приспустив його сині труси та розбинтував його. Шов гноився і був у огидному стані, і Володя, роблячи зусилля, щоб не морщитись від болю, сильно зблід. — Погань справа. Так? — Сказав Жора морщачись. — Справи не важливий, — погодився Ваня.