Сумні цитати

Хто знає? Може, мені судилося померти на самоті.

Дивіться, з яким брудом ви мене змішали. Ви збираєтесь грати на мені. Ви приписуєте знання моїх клапанів. Ви впевнені, що вичавите з мене голос моєї таємниці. Ви уявляєте, що всі мої ноти знизу догори вам відкриті. А ця маленька річ навмисне пристосована для гри, у неї чудовий тон, і тим не менше ви не можете змусити її говорити. Що ж ви думаєте, зі мною це легше, ніж із флейтою? Оголосіть мене будь-яким інструментом, ви можете засмутити мене, але грати на мені не можна.

Я не був ні мізантропом, ні женоневісником, але мені подобалася самота. Добре сидіти собі десь у закутку, курити та попивати. Я завжди був найкращою компанією самому собі.

У мене і так достатньо тривог та болю, і я не хочу поповнювати цю колекцію.

Так зраджу ж я серце тому, щоб мудрість пізнати, але пізнати і безумство і дурість, - я дізнався, що і це - пусте томлення, бо від багатої мудрості багато скорботи, і той, хто множить знання, множить смуток. (І віддав я серце моє тому, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і дурість ; дізнався, що і це - томлення духу. Тому що багато в чому мудрості багато печалі; і хто множить пізнання, множить скорбота.)

Німці спробували відзначити день народження Гітлера. Обачливо. Нахабно. Сумно. Боляче. Саме в такій послідовності й розвивалися події. Дід молодець.

Кожен з нас самотній у свій смертний час, і лише гордець уявляє, що ніби він не самотній у кожну мить свого існування.

Він падав швидко, як куля, як камінь, як залізна гиря, що від усього відмовився, остаточно відмовився. Ні смутку, ні радості в душі, нічого, тільки бажання зробити добру справу тепер, коли всьому кінець, добра справа, про яку він один знатиме. «Коли я увійду в атмосферу, — подумав Холліс, — то згорю, як метеор». - Хотів би я знати, - сказав він, - хтось побачить мене?

Таке моє життя. Щоб ти знав, я почуваюсь одночасно і веселим, і сумним, не розумію, як таке можливо.

Набути і знову втратити завжди болючіше, ніж не мати зовсім.