Фільм

Букінгемський палац. Я борюся із спонуканням вкрасти попільничку.

Цар повинен уміти кривдити тих, кого любить.

— Ти в порядку? — Ну, не рахуючи болючого болю... — Думаю, можливість використовувати сарказм — це гарна ознака здоров'я.

Сидорін: — Будь ласка, рідні мої, зізнайтеся, хто вчинив цей розбій, буде гіршим, мої срібні. Малаєва: — Ну, я замкнула. Я. Ну, легше вам від цього? Син Милосердова: — Сильна малеча. Сидорін: — Ви розумієте, що ви кажете? Ви! Ви розумієте чи ні? Я замкнула двері! Анікєєва: — Болтає, заспокойтеся. Кушакова: — Навіщо це ви зробили? Вас не виключили? Малаєва: — Вам, боюсь, цього не зрозуміти!

– Це неймовірна ситуація. — Бетті, перестань. Неймовірна ситуація – це бути одночасно запрошеним на вечірку Оскар Vanity Fair і на вечірку Оскар Елтона Джона. Що й трапилося зі мною одного разу. А ця ситуація просто дратує. – Це не є можливим становище. — Betty, come on. У неймовірному розташуванні є наполегливим для "Ваніт Flair" Оскар party and Elton John's Oscar party on the same night. Which happened to me one year. Це merely annoying situion.

Події цього фільму відбуваються в Парижі в ті прекрасні дні, коли Сірена означала дівчину, а не сигнал повітряної тривоги, і коли француз гасив світло, це не було пов'язане з повітряним нальотом.

Він мені шалено подобається, я знову почуваюся 35—річним дівчиськом!

— У горах ти відчуваєш неймовірні почуття. Ти відчуваєш волю. — А я лише страх. — Страх теж неймовірне почуття.

Так буває в житті: той, хто робить щось добре, страждає найбільше.

До тридцяти років я зрозумів таке: безліч невдалих стосунків вчать лише одному – вдалих не буває.