Фільм

Минуле ніколи не вмирає.

Коли він помер, його очі були заплющені, а серце відкрито.

Дядько Аргайл мені розповідав, що неможливо встояти проти важкої кавалерії.

Я буду з тобою, поки ти житимеш. Мені начхати, скільки залишилося часу. Повернися, придурок! (Я буду з тобою, поки ти не вмієш. І мені не важливо, скільки у нас часу. Ти зрозумів мене, тупий бовдур?)

Ти що заважаєш відпочивати, христопродавець?

- От млинець! Ну і пика у тебе! Та ти прямий як дупа, вивернута навиворіт. - Типу мошонки з вухами? - Типу того. Наче Лепрекон трахнув обличчя Фредді Крюгера. — У крапку... — Та ти моторошний. Схожий на затраханий до смерті авокадо. - Дякую.

Слово честі, справа в мені, чи людство, озброївшись релігією, отруєне забобонами, збожеволіло від ненависті і страху, і справді мчить прямо в середньовіччя?

- А в мене горло. - Горло? - Горло! - І голова. - І голова. - Без мізків. - Без мізків.

- Хатинка-хатинка, стань до лісу - задом, до мене передом! — Чого треба? А-а! Іване?! З'явився! Чи не чеканий, не кликаний. Повернув хатинку, ух, розбудив стареньку! Стояла собі задом, то йому, бачите, не тим фасадом! У! — Не журись, бабусю! Не серч, ягуся! Допоможи мені Настеньку знайти, допоможи мені від лиха її врятувати! - І не чекай від мене допомоги - неси швидше ноги! Ану, хатинко! Повернись до лісу передом, до Івана задом! — До лісу — задом — до мене передом! — До лісу передом, до Івана задом! — До лісу — задом — до мене передом! — До лісу передом, до Івана задом! Тю! Фулюган!

Воїни! Виходь грати – ай!