Серіал

— Цього року щось не хочеться. — Не ловитимеш одиноких дівчат по барах?! - По ходу немає... Що таке? — Коли псина перестає їсти, то все зовсім запущено. - Я врахую цей поблажливий наїзд.

Не можна нічого добитися без почуття власної гідності!

— То ти кажеш, що в мене лише один друг? - І що? — Є ще Кевін із бібліотеки. - Ну, по-перше, його звуть Карл. — Я покликаю його Кевін, це його секретне ім'я у нашому клубі друзів.

- Як ти думаєш, якщо я йому встромлю вилку в ногу, у мене будуть неприємності? — Вдамо, що це був нещасний випадок.

Я знову стала поверхневим уїдливим багатим стервом, що руйнує все на своєму шляху. Що сумно, адже, хоча я тільки познайомилася з Бетті, було відчуття, що наше призначення - стати кращим подругами, немов... немов це була наша доля, а тепер... Це як поїзд, що прямує в моє життя, що залишилося, а я пропустила його.

- Навіщо ти його вбив? — Він був слабкий.

Коротше, бійка тоді не пішла. Як можна битися під класичну музику? Людина колись давно старалася, складала.

— Де ця погань, ти її не бачила? — Зараз бачу одну.

Це і є життя. Низка кімнат: у них ми зустрічаємо людей, і всі вони формують наше життя.

Якщо хочеш дізнатися про когось правду, то цю людину треба вислухати останньої.