Серіал

Один день на волі стоїть більше, ніж ціле життя у кайданах.

Тієї ночі ми з ним віддалися безрозсудному сексу, як підлітки. У тому сенсі, що він не знав, що робити, а я нічого не сказала.

Кажуть, у Всесвіті чудове почуття гумору. І від того наші здійснені мрії так схожі на кошмари, тому що, отримавши бажане, доведеться мати справу з наслідками.

Кажуть, ми живемо тільки раз... Але люди помиляються в цьому, як і багато в чому іншому... У непроглядній передсвітанковій темряві жінка повертається в свою постіль. Яким життям воно живе? Чи жила вона таким самим життям півгодини тому? День тому? Рік тому? Хто цей чоловік? Він живе своїм життям, чи мають одне життя на двох?

— У кожного — свій скелет у шафі, як кажуть. Повір моєму досвіду, Харлі, він може загнати тебе в труну зі страху і сорому. Але після того, як ти розкрила мене, я звільнився. Так, мені соромно, мене, мабуть, звільнять, а більше в мене нема чого забирати. І це надихає мене робити те, що я завжди хотів бути тим, ким завжди хотів. - Тоді не буду заважати. - Я серйозно, Харлі. Щоправда ранить, але й зціляє. Дивлюся я на тебе, адже ти носиш у собі весь цей гнів, напруження та страх … Твій скелет у шафі тебе отруїв. Але нічого, скоро я тебе зцілю.

Там, де для інших стіни, ми бачимо вікно.

Ти мій. А я – твоя. Загинемо, отже, загинемо. Але спершу ми поживемо.

Іноді гнів призводить до помилок. У тому числі й у плані.

«Він сидів задумливий і сумний...» Твоє обличчя я не бачу, але плечі у тебе явно задумливі й сумні...

Я знаю, що ти хочеш припинити це. Захистити її. Але ти молодий і не бачиш того, що я бачу. Справа не тільки в тому, що поряд з нею він стає кращим. Це так... Але й він також змінює її. Деймон кидає їй виклик. Дивує її. Примушує замислюватися про своє життя. Про переконання. Стефан інший — його кохання чисте. І він завжди буде добрим заради неї. А Деймон - або найкраще в її житті, або найгірше.