Серіал

Нам усім є що ховати. Щось, що ми не хочемо показувати іншим. І ми вдаємо, що все добре, ховаємося за веселкою. І може, це на краще. Деякі закутки душі краще не бачити нікому.

Три речі не сховати надовго. Сонце, місяць, істину.

Є своя складність, коли поряд добрі друзі. З друзями завжди хочеться поділитися, з друзями та сім'єю. А яке гірше зло можемо заподіяти своїм друзям? Відкрити їм свою страшну таємницю, оскільки, відкрившись їм, ти не знаєш, як вони це сприймуть, а слів назад не візьмеш, сказаного вже не повернеш. Розкривши своє серце, його вже не закриєш.

Будь-хто може сховатися від ворога, Лікарю. А від друга не сховаєшся.

Їм просто потрібно сісти і поговорити, нагадати собі про те, як сильно вони люблять одне одного...

Коли випадає сніг і дмуть білі вітри, самотній вовк помирає, але зграя живе.

Але коли руйнується життя, коли ламаємося ми самі, наука безсила... і жодні правила не допоможуть, ми маємо все це відчути...

- Ти вдарив купідон! - Я вдарив гондона! (- Ти вдарив купідону! - Тому що він козел!)

— Є тільки одна людина, на яку ти зможеш покластися. - Я думав, нас двоє.

Ми бачимо лише те, що хочемо бачити. І віримо у те, у що хочемо вірити. І це діє. Ми так часто брешемо собі, що через якийсь час самі починаємо вірити. Ми так часто заперечуємо, що іноді не можемо розпізнати правду, навіть коли вона у нас перед носом. Іноді реальність непомітно підкрадається і кусає нас дуже боляче.