Серіал

Немає меж крім тих, що ми встановлюємо самі.

Я завжди вважав, любов — небезпечний недолік.

О Боже, ти такий дратівливий у спеку! Не забудь мені нагадати, щоб я не брав тебе з собою на Меркурій!

Я сидів собі тихо, мирно. Потім зголоднів. Далі, як в тумані.

Давайте спершу перекусимо, а дружелюбність проявите потім.

— Альф, як ти думаєш розв’язати проблему бездомних?
— Вже вирішив!
— Як вирішив?
— Для кожного з них будується будинок.
— А що ти думаєш робити з безробіттям?
— Його вже немає. Усі будують будинки!
— Може і війн більше немає?
— А кому воювати? Усі бігають, шпалери для нових будинків вибирають.

Образа — це натяк на вихід.

Я в шоці! А ні, почекай, це ти в шоці!

Намагатися переконати божевільного не робити божевільних вчинків — саме по собі безумство.

Підозрювати, гірше ніж знати. У реальності є межі, а уява безмежна!