кохання

Коли людина молода, вона може любити і в розлуці — вона може любити в листах, у думках, в одній лише палкій уяві, — можливо, вона відчуває, що життя ще попереду, а можливо, і тому, що в такому віці пристрасть в ньому набагато сильніше, ніж потреба серця, а з роками кохання стає звичкою хворого, зігріваючим компресом для душі, у якої залишилося тільки одне крило і яка вже не так високо витає в ідеальному світі.

Я хотів би обдерти з себе шкіру і викупатися в оцті, ніж спілкуватися з тобою. Але це просто моя думка. Не приймай близько до серця.

Ми подивилися один одному в очі. Наші обличчя були так близько — за якихось два дюйми. Я почував себе дивно, ніби серце намагалося вискочити з грудей.

— У вас з красенем кохання. — А що у вас із Берком? - Ми у Швейцарії! Там нейтрально і добрий годинник.

- Я не розумію, що ти робиш. — Намагаюся подрібнити камінь у грудях, але не виходить. — Обережніше: розбиваючи камінь, не задінь серце.

Жодна жива істота не може уникнути відчуття страху, від якого серце завмирає.

Влада, час, гравітація, кохання. Ті сили, що реально б'ють тебе по дупі, завжди невидимі.

- Я люблю його. — Ну що за нісенітниця? Ти була колись закохана? - Ні. — Бачиш, тому ти не можеш знати, чи ти його любиш. - Ми танцювали. - Це нічого не значить. - Ми з ним разом танцювали, і я знаю, що я люблю його, тому що я знаю - це тут, тут, у мені, а ви зовсім нічого в житті не розумієте, тому що у мене є друг, а у вас немає! Ви стара корова... Ми танцювали, ми купували квитки та їли морозиво... і поливали квіти, ми спали в одному ліжку, милувалися місяцем і я чула, як б'ється його серце...

Майбутньому ченцю треба бути, як то кажуть, чи залізним, чи золотим — або мати дуже велике терпіння, або дуже сильну любов і лагідну душу.

— Навіщо ви? - Закоханий. — А чому через паркан? — Від почуттів.