кохання

Яке це величезне щастя любити і бути коханим і який жах відчувати, що починаєш звалюватися з цієї високої вежі!

Чи не вічне це глузування любові, що жінка не може любити того, хто любить її?

Будь-яке велике кохання має закінчуватися трагічно, це ж класика.

Найгірша сварка може породити кохання. (І найсильніша ворожнеча зазвичай є результатом кохання.)

Стук серця, двох сердець, є вона і він, темно, пізня ніч, вони біжать і сміються, дощ промочив одяг і волосся, вони кудись ховаються, чути звуки поїздів, у них мокрі обличчя, погляди, раптом проскакує іскра, дотики, пристрасть, поцілунки, хвилина, мить, мокрі обличчя, мокре волосся, мокрі губи, переплетення доль, заплутані думки і ще більш плутані почуття. І світ, що пульсує життям.

Найглибші серцеві рани краще заростають наодинці. Будь-який друг, будь-яка близька людина лише здатна наклеїти на них шматок лейкопластиру, не більше.

Поважай себе настільки, щоб не віддавати всіх сил душі та серця тому, кому вони не потрібні і в кому це викликало б тільки зневагу.

Кохання, навіть не дуже сильне на багато що заплющує очі, але дружба розмірковує.

Все у світі неміцне, крім кохання. Любов не може збитися зі шляху, якщо тільки це справжнє кохання, а не кволий виродок, що спотикається і падає на кожному кроці.

Серце, якого він не відчував до цього, гулко забилося у нього в грудях. Йому здалося, що відлуння ударів розкотилося по всьому коридору, і в нього заклало вуха. Він обома руками прикрив серце, намагаючись заглушити його. Однак це не собача паща, і потім, навіть якщо тримати обома руками пащу несамовито гавкаючого собаки, — все одно буде чути її гарчання.