людина

У художників інше, не доступне іншим сприйняття світу.

Повинна ж я стерпіти двох-трьох гусениць, якщо хочу познайомитися з метеликами.

Знаєш іноді… іноді я майже вірю, що шаленство — це вигадка. Я ніколи не відчував того, що інші… нібито Ліси чи старого Влада. Але часом... - Він помовчав. - Ну не знаю. Я відчуваю, ніби перебуваю зовсім поруч, Роза. Зовсім поруч із краєм. Начебто варто зробити один невірний крок і мене затягне туди, звідки я не зможу повернутися. Втрачу себе.

Погляньмо на політику цього державного діяча. (Хрущова) У зовнішній політиці відразу впадає у вічі повернення до ідеї світової революції. Саме за Хрущова СРСР став всаджувати гроші у будь-який режим, лідерам якого вистачало розуму оголосити, що вони стали на соціалістичний шлях розвитку. Їм давали гроші, слали зброю та техніку, будували школи та лікарні, посилали спеціалістів… Результат відомий – більшість країн дуже швидко забули про соціалізм, як тільки їм перестали платити, і пішли шукати інших спонсорів. Між іншим, за Брежнєвабезглуздість цієї діяльності чудово розуміли. Але зупинитись не могли. Адже припинити допомогу і послати ці країни куди означало – визнати, що попередні вкладення викинуті псу під хвіст. На це ніхто не наважився. Із внутрішньою політикою теж цікаво. Не будемо в черговий раз обговорювати авантюри Хрущова щодо освоєння цілини та вирощування кукурудзи аж в Архангельській області. Тут усе зрозуміло. Звичайні лівацькі спроби вирішити все й одним ударом.

Чезаре своєму особистому вбивці Мікелетто, дивлячись услід папської армії, що йде на битву з французами: «Ти думаєш, Бог вважає нашу справу правою?» На що ця найрозумніша людина йому відповідає: «Коли йдеться про війну, Господь зазвичай бере вихідний, синьйоре!»

З деяких пір слова«дорогою моєю столицею» доводиться сприймати виключно буквально…

Людина живе над країні, вона живе всередині мови. Батьківщина – це мова і нічого більше.

В якусь секунду потрібно зупинитися і зрозуміти, навіщо ти це все робиш, чи тобі це потрібно і в якому напрямку йти далі.

— Тебе хоч раз у житті били? - Звичайно! — Крім Моніки. - Ні.

Життя — це не дотримання долі. У твого життя немає долі, але ти її твориш.