людина

— Вид у вас аж надто замучений. — Замучишся, коли ніч на ланцюгу повисиш. - Вас що, катували? — Але я їм нічого не сказав... — Він і не знав нічого, як і я.

- Слухай, зроби одну річ - там у мене за корсетом є ніж. — Стривай-но, у тебе є ніж... і пістолет? Навіщо тобі все це? — Ее... щоб захищати свою честь. — А на неї хіба хтось зазіхає?

Люди — найуразливіше місце будь-якої системи безпеки.

Ви не маєте бути героєм. Герої роблять дурниці та гинуть.

Майже щоночі я їм шоколад! Я постійно прокидаюся в шоколадних крихтах, вони по всьому ліжку і це зводить з розуму мою дівчину. Шоколад — це здорово, бо ти можеш прокинутися і вхопити пару скибочок... Типу, коли захочеш перекусити серед ночі.

…прихованість, віра в себе і шафа, забита скелетами.

Найвитонченіша хитрість диявола полягає в тому, щоб запевнити вас, що його не існує.

Досить зазирнути у вічі і там все написано. Кожен чимось одержимий, ви знаєте? Головне, не брехати собі щодо того, що діється тут [у голові], у замкненій кімнаті.

У худий торбинку поклав житнє хлібо, Я йду туди, де пташиний дзвін. І бачу над собою синє небо, Косматий хмару і високий крон. Я вдома тут. Я тут прийшов не в гості. Знімаю кепк, одягнений набік. Веселий пташок, помахуючи хвостик, висвистує мій вірш. Зелена трава лягає під ногами, І сам до паперу тягнеться рука. І я шепочу тремтячі губами: «Велик могутнім російської мови!»

Нахабство треба гасити спокійніше, ніж пожежа.