пам'ять

Для тих із нас, хто вірить у фізику, лінія поділу між минулим, сьогоденням та майбутнім — це лише ілюзія, якою б міцною вона не була.

Спогада про пережите щастя — вже не щастя, спогад про пережитий біль — це ще біль.

Якщо хтось вважає, що я маю бути заарештований за вживання в минулому наркотиків, я не заперечую. Але я єдиний, хто постраждав від своїх дій.

Нація виявляє себе у людях, яким вона дає життя, а й у тому, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає .

— У тебе... дуже гарна пам'ять, — говорю я, запинаючись. — Я пам'ятаю все, що пов'язано з тобою, — відповідає Піт, прибираючи мені за вухо пасмо, що вибилося. — Це ти ніколи не звертала на мене уваги. — Натомість тепер звертаю. — Ну, тут у мене мало конкурентів. Мені знову хочеться неможливого: сховатися від усіх, закрити віконниці. Під вухом чую шипіння Хеймітча:«Скажи це! Скажи!» Я ковтаю грудку в горлі і кажу: — У тебе скрізь мало конкурентів.

У поїзда погана пам'ять, він все залишає позаду... Як і пам'ять, поїзд приходить і йде. І він може повернути вам усе те, що ви залишили за багато років тому.

Коли біль трохи притупиться, і спогади втішають.

Минулої ночі я вів машину не вміючи водити не маючи машини я їхав та збивав людей котрих люблю. (Минулої ночі я вів машину, не вміючи водити, і взагалі вона була не моя — я їхав і тиснув тих, кого люблю.)

Найдивніше у шлюбі те, що іноді думаєш, що минуло 35 років. Або 25. Або 10. А іноді здається, що начебто вчора.

Деякі речі ніколи не залишаються позаду. Вони не хочуть тихо вмирати в минулому, вони постійно вириваються назовні — з минулого, з пам'яті, з забуття — і дають про себе знати в саму невідповідну хвилину.