страх

Чекала вона майже спокійно, твердо вірячи, що нічого не може статися. Все її виховання було спрямоване на те, щоб чекати тільки щасливих кінців: сумнів у вдачі для її покоління дорівнював майже зраді. Їй траплялося, звичайно, відчувати і страх, і невпевненість, але внутрішнє переконання в благополучному результаті було завжди сильніше за реальні обставини.

Хто подолав страх, той навчився плавати. Хто звільнився від страху, той навчився пірнати.

Щоправда, найжахливіше — це страх. Не той біль, що зараз, а страх від думки, що може стати ще гіршим.

Коли починають летіти кулі, солдата завжди охоплює страх, це лише питання часу.

— Ви неймовірно швидко видужали. — Так... Так... Сам витяг із себе шрапнель. Мері сказала, у мене був жахливий лікар... — Що ж, я... надзвичайно... радий, що ви... ммм... ну... з нами...

Раптом їй стало шкода його, так шкода, що вона майже забула і про своє горе, і про страх, народжений його словами. Вперше в житті їй було шкода когось, до кого вона не відчувала зневаги, тому що вперше в житті наблизилася до справжнього розуміння іншої людини. А вона могла зрозуміти його наполегливе бажання захистити себе — таке схоже на її власну, його незламну гордість, що не дозволяє зізнатися в коханні з остраху бути відкинутим.

— Я не шукаю неприємностей! — Який жахливий підхід до життя?

Страх — найкраща мотивація.

Поки тебе не вбили, боятися нічого, ну, а вбили, то які тут страхи.

Коли ти молодий, ти розважаєшся за повною програмою, а коли стаєш старшим, приходить страх. Страх переламати собі кістки чи розбити серце. Ти десять разів подумаєш, перш ніж стрибнути. Адже не завжди внизу є хтось, хто зловить тебе, а в житті немає страховки. В який же момент зникла нерозсудливість і з'явився страх?